Влох Р. О.

Система оцінки українських фахових видань

Влох Ростислав Орестович – доктор фізико-математичних наук, професор, заступник директора Інституту фізичної оптики МОН України, член експертної ради з фізики ВАК України, E-mail: vlokh@ifo.lviv.ua

 

Вступ. Науковець прагне опублікувати результати своєї роботи, викладені у статті, в першу чергу, з метою якнайширшого оприлюднення, створення вільного доступу до неї читачів. На жаль, більшість українських наукових журналів не виконують цієї головної функції, тобто не виступають посередниками між дописувачем і читачем. До переліку фахових журналів і збірників з природничих і технічних наук, ВАК України зараховує під час розгляду дисертаційних робіт, поданих до захисту, і атестації наукових кадрів, понад шістсот видань. Як буде показано нижче, більшість з них практично невідомі і недоступні для науковців. Але всі вони мають однаковий статус при атестації наукових кадрів, ніяк не пов’язаний з системою оцінки видань, що сформувалась у світі. Наприклад, відповідно до формальних вимог ВАК України, для внесення до переліку фахових видань з певних наукових дисциплін видання повинно задовольняти такі вимоги:

·наявність видання у бібліотеках, що занесені до переліку обов’язкової розсилки (7 українських бібліотек);

• до складу редколегії мають входити співробітники установи-засновника видання;
• опубліковані статті повинні бути структурованими: містити вступ з літературним оглядом, постановку задачі, опис методу дослідження, результати та висновки;
• статті повинні підлягати рецензуванню перед прийняттям до друку.

Зазначені вимоги є далекими від сучасних стандартів наукових журналів, тривіальними, але навіть вони не виконуються, і важко зрозуміти, для якої категорії працівників ці вимоги було сформульовано? Адже йдеться про атестацію науковців. Не зрозумілою є також вимога щодо складу редколегій, оскільки в першу чергу члени редколегій наукових журналів відіграють рецензентські і представницькі функції. Саме вони своїм науковим іменем і авторитетом відповідають за якість статей, опублікованих на сторінках журналу. Звідки в Україні можуть знайтись кваліфіковані, досвідчені рецензенти, які мають особистий досвід рецензування статей в міжнародно визнаних журналах, на понад шістсот видань? Часто виникають непорозуміння і щодо питання, яким чином враховувати публікації в закордонних виданнях, які, природно не занесені до українського переліку фахових видань? Адже вони теж різні за рівнем…

Кількісною ознакою зацікавленості публікацією або журналом та їх наукового значення є імпакт-фактор. Американський Інститут наукової інформатики Томсона (ISI) на сьогодні вважається найрозвинутішою реферативно-інформаційною установою світу у галузі статистичної обробки даних у науковій періодиці. Методи підрахунку імпакт-фактора та оцінки наукових видань удосконалювались протягом тривалого часу. Результати статистичної обробки таких даних ISI продає на міжнародному ринку і їх покупцями переважно є наукові установи, видавництва та бібліотеки. Саме цією базою даних вони керуються, складаючи замовлення на періодичні наукові видання. Журнальні статистичні дані використовуються для формування бази даних про індекс цитування (Science Citation Index – SCI) журналів, яка узагальнюється у звіті ISI про журнальний індекс цитування (Journal Citation Report – JCR). В даний час обробка журналів відбувається також і в соціальних науках (індекс цитування в соціальних науках -Social Sciences Citation Index – SSCI) та мистецтвознавстві і гуманітарних науках (Arts and Humanities Citation Index -AHCI).

У JCR наведена кількісна порівняльна оцінка рейтингу журналів на основі імпакт-фактора. Імпакт-фактор є мірою частоти, з якою стаття з журналу і сам журнал цитують інші видання протягом певного часу, тобто співвідношенням між кількістю цитувань статей, опублікованих у даному журналі, і загальною кількістю опублікованих у ньому статей. Імпакт-фактор журналів визначають шляхом ділення кількості цитувань зі статей журналу у поточному році на кількість статей, опублікованих в даному журналі протягом минулих двох років. Значення імпакт-фактора залежить від продуктивності галузі і рівня цитованості у даній спеціалізації. Крім цього високий імпакт-фактор здебільшого мають оглядові журнали. Методичні статті також можуть піднімати імпакт-фактор журналу.

Імпакт-фактор, в основному, використовується видавництвами для вивчення ринку. Перш за все JCR забезпечує бібліотеки і науковців засобом керування надходжень в колекції бібліотек. У процесі вивчення ринку імпакт-фактор забезпечує чисельну основу для редакторів і видавців, із врахуванням якої вони формують спрямованість журналів відповідно до конкуренції, започатковують нові видання, які відрізняються від інших за тематикою в даній галузі або міждисциплінарні тощо. Дані JCR також слугують рекламодавцям, зацікавленим у знанні потенціалу журналів, бібліотечним адміністраторам, і як засіб формування журнальних колекцій бібліотек. На імпакт-факторі і вартості видання ґрунтується рішення щодо придбання журналу. Потрапити у бібліотеки світу будь-яке видання майже не може без встановленого імпакт-фактора. Тому поки українські наукові журнали не звернуться до Інституту інформатики з питанням оцінки індексу цитування, вони не матимуть перспективи бути прочитаними. Це звернення є безкоштовним, але неможливо сподіватись, що журнал, який не був рекламований серед науковців світу, набуде бодай найменший індекс цитування. З іншого боку, не варто розраховувати на те, що хтось буде цитувати неякісну статтю.

Рекламною діяльністю на міжнародному ринку, безумовно виходячи з комерційних інтересів, займаються транснаціональні видавничі компанії: “Springer”, “Teylor&Francis”, “Elsevier”, “Institute of Physics” та інші. які видають та рекламують різні національні наукові видання.

Імпакт-фактор визначає престижність журналу для науковців і відіграє важливу роль під час академічної атестації та оцінки претендентів на науково-викладацькі посади.

Тому метою даної роботи була розробка системи оцінки українських фахових журналів, узгодженої з наявною міжнародною системою, що є необхідним також у зв’язку з участю України в Болонському процесі, тобто з уніфікацією вітчизняної та європейської систем вищої освіти.

Методика оцінки вітчизняних наукових журналів. Основним показником зацікавленості наукової громадськості статтями, опублікованими в журналі, їхньою актуальністю, новизною, досконалістю і обґрунтованістю на даний час є імпакт-фактор видання (індекс цитування).

Визначенню імпакт-фактора передує введення видання до бази даних ISI, зокрема, в так званий „Master journal list”. Перелік видань. введених до неї, є у вільному доступі. До нього занесені і видання, які перебувають на етапі оцінювання. Оцінка триває декілька місяців, в залежності від частоти виходу журналу. Наприклад, для щоквартальних журналів рішення приймається через дев’ять місяців після подання першого випуску. У випадку відхилення клопотання щодо введення видання до бази даних з повторним поданням можна звернутись не раніше ніж через два роки. При оцінці враховують такі критерії: відповідність видання основним журнальним стандартам (вчасний вихід видання в світ відповідно до задекларованих термінів, наявність англомовних анотації, ключових слів, списку літератури, назви статті), відповідність міжнародній видавничій конвенції, задоволення ним потреб передплатників. ISI також бере до уваги міжнародне визнання наукових здобутків членів редколегій журналів та авторів статей, оцінюючи персональний рівень цитування та його динаміку. Крім цього, враховуються такі показники, як міжнародний розподіл членів редколегій та авторів статей, межа самоцитувань видання, новизна і актуальність журналу у порівнянні з тими. що вже існують та ін.

Вітчизняні журнали з визначеним імпакт-фактором виділені нами в окрему категорію – „А”, а занесені до переліку „Master journal list” ISI, але ще без встановленого імпакт-фактора виділені тут в категорію „Б”.

До категорії „В” віднесені журнали, які перекладають і перевидають закордонні видавництва, але вони не мають встановленого імпакт-фактора і не внесені в „Master journal list”. Купівля видання тим чи іншим авторитетним видавництвом, крім того, що свідчить про комерційну і читацьку зацікавленість, сприяє також обробці цих видань ISI.

До категорії „Г” віднесені журнали, які видаються в Україні англійською мовою без імпакт-фактора і не внесені в „Master journal list”.

До категорії „Д” – журнали, збірники і вісники, які видаються в Україні українською або російською мовами і мають сумарний показник 20 £ N < 50. Ці видання не мають визначеного імпакт-фактора і не внесені в базу даних ISI.

До категорії „Е” – видання з низьким показником (< 20), а до категорії „Є” – з сумарним нульовим показником.

Для оцінки видань було застосовано такі критерії:

1. наявність відомостей про видання у базі даних ISI;
2. відповідність виходу номерів видання задекларованим термінам. Цей критерій має юридичний характер і забезпечує достовірність представлення редколегією пріоритетних дат;
3. реферування видання ВИНИТИ. Входження видання до бази даних ВИНИТИ, як найбільшого інституту наукової інформації на пострадянському просторі, розширює доступ до статей. Крім того, при включенні в базу даних цієї установи журнали рецензуються, що сприяє підвищенню якості статей, опублікованих у них;
4. реферування видання вітчизняним журналом „Джерело”, що сприяє доступу до анотацій статей у вітчизняному інформаційному просторі;
5. наявність Інтернет-сторінки журналу з архівом англомовних анотацій статей (англомовна назва і анотація статті в Інтернеті дозволяє знайти статтю за допомогою електронних пошукових програм);
6. наявність Інтернет-сторінки журналу з архівом анотацій та статей українською та/або російською мовою. Виставлення повнотекстових статей у відкритому доступі спонукатиме авторів і редколегію відповідальніше ставитись до видання;
7. наявність Інтернет-сторінки з архівом повних текстів статей англійською мовою;
8. можливість передплати видання через агентство ДП „Преса”. Це єдиний критерій, який в умовах відсутності імпакт-фактора журналу свідчить про економічну доцільність його видання. Крім цього, саме ДП „Преса” є найрозгалуженішим і найрозвинутішим підписним агентством в Україні, а оголошена через нього передплата є додатковим свідченням вчасного виходу видання.

Наведені критерії сформульовані на базі вимог ISI і адаптовані до вітчизняних умов. Для журналів з невстановленим імпакт-фактором задоволення всім цим критеріям слід вважати обов’язковим, особливо під час експертування видання ВАК України з метою включення до переліку фахових видань.

У випадку відповідності одному критерію умовно виставлявся один бал, за вибіркове (постатейне) входження видання в українську реферативну базу і за застаріле реферування ВИНИТИ виданню присуджували ще половину бала.

Однак, ці критерії не є однаково вагомими, що можна врахувати шляхом введення вагових коефіцієнтів. Наприклад, введення видання в базу даних ISI („Master journal list”) свідчить про своєчасність виходу, комерційну доступність архіву статей та їх анотацій у мережі Інтернет, мовну доступність, наявність анотацій статей у базах даних реферативно-інформаційних установ тощо. Тому, показник, який свідчить про введення видання в базу даних ISI, був прирівняний до суми показників 2–8. Показнику 1 було надано ваговий коефіцієнт 50, іншим відповідно 2 – 15, 3 – 5, 4 – 2, 5 – 10, 6 – 10, 7 – 5, 8 – 3. Максимальна можлива оцінка за сумою показників становить 100 балів, отже видання оцінені нами за стобальною системою. Аналіз стану видань проводився впродовж листопада місяця 2006 р. з доповненими даними станом на 1.10.2008р.

Результати аналізу.

Фізико-математичні науки. До фахових видань з фізико-математичних наук, згідно з переліком ВАК України, належить 125 журналів та збірників.

Категорія „А”. З 125 вітчизняних наукових журналів п’ять видань мають встановлений імпакт-фактор і відповідають світовим вимогам до наукових журналів: „Физика низких температур” („Low temperature physics”, American Institute of Physics), „Фізико-хімічна механіка матеріалів” („Material Science”, Springer), „Металлофизика и новейшие технологии” („Metal Physics and Advanced Technologies”, НАН України), „Порошковая металургія” („Powder metallurgy and metall ceramic”, Springer), „Condensed Matter Physics” (НАН України).

Категорія „Б”. Сім журналів введені в базу даних ISI, їх імпакт-фактор може бути визначений найближчим часом: „Доповіді НАН України”, „Український антарктичний журнал”, „Ukrainian Journal of Physical Optics”, „Прикладная механіка” („International Applied Mechanics”, Springer), „Проблемы управления и інформатики” („Journal of Automation and Information Science”, Begell House, Inc.), „Теоретична і експериментальна хімія” („Theoretical and Experimental Chemistry”, Springer), „Вопросы атомной науки и техники”, („Problems of atomic science and technology” (НАН України).

Категорія „В”. Вісім журналів перевидають англійською мовою закордонні видавництва: „Морской гидрофизический журнал” („Physical Oceanography”, Springer), „Проблемы прочности” („Strength of Materіals”, Springer), „Кибернетика и системный анализ” („Cybernetics and Systems Analysis”, Springer), „Український математичний журнал” („Ukrainian mathematical journal”, Springer), „Нелінійні коливання” („Nonlinear oscillations”, Springer), „Кинематика и физика небесних тел” („Kinematics and Physics of Celestial Bodies”, Springer), „Известия вузов. Серия Радиоэлектроника” („Radioelectronics and Communications Systems”, Springer), „Известия Крымской Астрофизической Обсерватории” („Bulletin of the Crimean Astrophysical Observatory”, Springer). Ці журнали відповідають світовим вимогам до наукових видань.

Категорія „Г”. До цієї категорії відносяться чотири англомовних журналів, які видають в Україні: „Ukrainian Journal of Physics”, „Functional materials”, „Methods of Functional Analysis and Topology”, „Semiconductor physics, quantum electronics and optoelectronics”. Ці журнали загалом відповідають міжнародним стандартам, однак вони з різних причин не є проданими закордонним видавництвам.

Категорія „Д”. До цієї категорії віднесено 38 україно- та російськомовних наукових журналів і збірників, які не набирають половини необхідних балів. Статті опубліковані у цих журналах вимагають додаткового рецензування експертними радами ВАК України.

Категорія „Е”. До цієї категорії журналів і збірників віднесено ті, які не задовольняють більшості критеріїв, переважно виходять із запізненням, редколегії працюють несистематично. Таких видань – 32, публікації у них не варто зараховувати як фахові під час захисту дисертацій. Однак окремі статті з них за дозволом експертних рад ВАК України можуть зараховуватись як виняток.

Категорія „Є”. В останню категорію увійшли видання, які не задовольняють жодному з критеріїв або вже припинили своє існування. Таких видань – 31, їх необхідно рекомендувати до вилучення з переліку фахових видань ВАК України.

Таким чином, всі журнали категорій „А” і „Б” можна зараховувати до фахових, оскільки рівень рецензування у них, а значить і ступінь довіри до статей, опублікованих у цих виданнях, є високим і визнаним. Крім цього, до фахових можна також зарахувати 8 видань з категорії „В” і 5 видань з категорії „Г”.

Статті, опубліковані в журналах категорій „Д” і „Е”, за якими атестуються наукові працівники, повинні підлягати додатковому рецензуванню, яке повинні були б здійснювати члени експертних рад ВАК України.

Таким чином, до фахових видань з фізико-математичних наук однозначно можна зарахувати 24 видання (19,2 % від теперішньої кількості).

Хімічні науки. До фахових видань з хімічних наук віднесено 42 журнали і збірники.

До категорії „А” з них належать 2 журнали, які є і в переліку фахових видань з фізико-математичних наук: „Фізико-хімічна механіка матеріалів” („Material Science”) і „Порошковая металургия” („Powder metallurgy and metall ceramic”).

До категорії „Б” – п’ять журналів – „Биополимеры и клетка” (“Biopolymers and Cell”), „Украинский биохимический журнал”, „Доповіді НАН України”, „Сверхтвёрдые материалы” („Journal of suprhard materials”, Springer), „Теоретична і експериментальна хімія” („Theoretical and Experimental Chemistry”, Springer).

До категорії „В” відноситься один журнал – „Химия и технология воды” („Journal of Water Chemistry and Technology”, Springer).

До категорії „Г” належить єдиний журнал, який також є і в переліку з фізико-математичних наук – „Functional materials”.

До категорії „Д” належить 11 журналів і збірників. Більша частина з цих журналів не представлена англомовними анотаціями статей в Інтернеті.

До категорії „Е” належать 13 видань, публікації в яких можна зараховувати при захистах дисертацій, як виняток.

До категорії „Є” відноситься 9 видань, які необхідно рекомендувати до виключення з переліку фахових видань ВАК. Ці видання – бездіяльні.

Отже, до фахових журналів з хімії однозначно можна віднести журнали категорій „А” і „Б”, „В”. і „Г”.

Публікації в журналах категорії „Д” можуть бути зараховані під час атестації наукових кадрів за умови постатейного розгляду експертними радами ВАК України.

Таким чином, до фахових видань з хімії можна однозначно віднести 9 журналів (21,4 % від теперішньої кількості).

Біологічні науки. До фахових видань з біологічних наук належать 110 журналів і збірників.

Категорія „А” в біологічних науках не представлена жодним журналом.

До категорії „Б” – 12 журналів: „Experimental Oncology” (НАН України), „Гидробиологический журнал” („Hydrobiological Journal”), „Биополимеры и клетка” („Biopolymers and Cell”), „Украинский биохимический журнал”, „Вестник зоологи”, „Цитология и генетика” („Cytology and genetics”), „Морський екологічний журнал“, „Український ботанічний журнал”, „Альгологія”, „Фізіологічний журнал”, „Доповіді НАН України” і „Екологія моря”. Видання цієї категорії задовольняють сучасним вимогам до наукових журналів.

До категорії “В” належать два журнали – „Химия и технология воды” („Journal of Water Chemistry and Technology”, Springer) і „Нейрофизиология” („Neurophysiology”, Springer).

Категорія “Г” серед видань з біологічних наук відсутня.

До категорії “Д” віднесені 30 видань публікації у яких потребують додаткового рецензування експертними радами ВАК України.

До категорії “Е” відносяться 32 видання, які функціонують нестабільно. Публікації в них можна зараховувати під час захистів і атестацій лише як виняток з дозволу відповідних експертних рад.

До категорії “Є” належать 34 повністю бездіяльні видання, які слід вилучити з переліку фахових видань з біологічних наук.

Отже, серед фахових видань з біологічних наук 12 журналів належать до категорій „Б” і два журнали до категорії “В”. Разом ці 14 видань становлять12,7 % від загальної кількості фахових з біологічних наук.

Геологічні науки. До фахових видань з геологічних наук, згідно з переліком ВАК України, належать 46 журналів і збірників.

Категорії „А”, „В” і „Г” не представлені жодним журналом.

До категорії „Б” належать два журнали – „Доповіді НАН України” і „Український антарктичний журнал”.

До категорії „Д” належить 20 видань. Ці видання не відповідають частині основних критеріїв, наприклад, вчасність виходу, наявність англомовних анотацій статей в Інтернеті та ін.

До категорії “Е” належать 8 видань, які, проводячи атестацію наукових кадрів, можна приймати до розгляду лише як виняток.

До категорії “Є” належить 16 журналів і збірників, які варто виключити з переліку фахових.

Отже, серед видань, які занесені до переліку ВАК України як фахові з геологічних науках, є лише 2 таких, що задовольняють сучасним вимогам до наукових видань (4,3 % від загальної кількості видань з геологічних наук).

Географічні науки. До фахових видань з географічних наук належать 42 журнали та збірники.

Категорії „А” і “Г” не представлені жодним журналом.

До категорії „Б” належить одне видання – „Український ботанічний журнал”, який відповідає більшості зазначених обов’язкових критеріїв.

До категорії „В” – теж одне видання: „Морской гидрофизический журнал” („Physical Oceanography”, Springer).

До категорії „Д” віднесені 11 журналів і збірників, частина з них не має Інтернет-сторінки з архівом анотацій статей англійською мовою або виходить у світ не вчасно.

До категорії “Е” належить 10 видань, які можна рекомендувати зараховувати під час захистів за умови постатейного розгляду, як виняток.

До категорії “Є” – бездіяльних журналів і збірників належить 19 видань, які бажано вилучити з переліку ВАК України.

Отже, світовим вимогам до наукових періодичних видань з переліку фахових для географічних наук належать 2 журнали (4,8 % від загальної кількості у зазначеному переліку).

Технічні науки. До фахових видань з технічних наук належать 385  журналів і збірників. За даними сайту ВАК України цих видань є аж 509, однак вони або повторюються або є серіями одного і того ж вісника. Теж саме спостерігається і для інших галузей наук.

До категорії „А” видань з встановленим імпакт-фактором належать 3 журнали – „Фізико-хімічна механіка матеріалів” („Material Science”), „Металлофизика и новые технологии” („Metal Physics and Advanced Technologies”), „Порошковая металургія” („Powder metallurgy and metall ceramic”).

До категорії “Б” належить п’ять журналів– „Доповіді НАН України” і „Прикладная механика” („International Applied Mechanics”),. „Сверх­твёрдые материалы” („Journal of superhard materials”), „Проблемы управления и информатики” („Journal of Automation and Information Science”), („Problems of atomic science and technology” (НАН України).

До категорії “В” віднесено 4 журнали –„Проблемы прочности” („Strength of Materіals”), „Кибернетика и системный аналіз” („Cybernetics and Systems Analysis”), „Известия вузов. Радиоэлектроника” („Radioelectronics and Communications Systems”), „Химия и технология воды” („Journal of Water Chemistry and Technology”).

До категорії “Г” віднесено 2 журнали – „Functional materials”, „Semiconductor physics, quantum electronics and optoelectronics”.

До категорії “Д” належать 60 журналів. Публікації в них можна враховувати під час атестації наукових кадрів за умови постатейного рецензування експертними радами ВАК України.

До категорії “Е” відносяться 110 журналів і збірників, статті з яких можна враховувати під час проведення атестації, як виняток.

До категорії “Є” – 201 журнал і збірник. які слід рекомендувати до виключення з переліку ВАК України.

Таким чином, до фахових видань з технічних наук можна віднести 13 журналів, які задовольняють сучасним стандартам щодо наукових видань. Це становить 3,3 % від теперішньої їх загальної кількості з технічних наук, тобто технічні науки характеризуються найнижчим показником відповідності фахових видань з переліку ВАК України міжнародним стандартам наукової періодики.

Висновки

1. На даний час до переліку фахових видань з природничих і технічних наук належить більше шестиста журналів і збірників. Серед них є 5 видань з встановленим імпакт-фактором –„Физика низких температур” („Low temperature physics”), „Фізико-хімічна механіка матеріалів” („Material Science”), „Металлофизика и новые технологии” („Metal Physics and Advanced Technologies”), „Порошковая металургія” („Powder metallurgy and metall ceramic”), „Condensed Matter Physics”. Це у певній мірі свідчить про те, які наукові галузі і наукові школи в Україні є найрозвинутішими і міжнародно-визнаними.
2. Ще 19 журналів включені в базу даних ISI: „Прикладная механика” („International Applied Mechanics”), „Experimental Oncology”, „Доповіді НАН України”, „Ukrainian Journal of Physical Optics”, „Український антарктичний журнал”, „Український ботанічний журнал”, „Гидробиологичес­кий журнал” („Hydrobiological Journal”), „Биополимеры и клетка” („Biopolymers and Cell”), „Украинский биохимический журнал”, „Вестник зоологии”, „Цитология и генетика” („Cytology and genetics”), „Морський екологічний журнал“, „Альгологія”, „Фізіологічний журнал” і „Екологія моря”, „Проблемы управления и інформатики” („Journal of Automation and Information Science”, Begell House, Inc.), „Теоретична і експериментальна хімія” („Theoretical and Experimental Chemistry”, Springer), „Сверхтвёрдые материалы” („Journal of suprhard materials”, Springer), „Вопросы атомной науки и техники” („Problems of atomic science and technology” (НАН України). Внесення цих українських наукових журналів в базу даних ISI свідчить, зокрема, про те, що на їхніх сторінках публікуються матеріали, які можуть цікавити світову наукову спільноту.
3. Закордонні видавництва перекладають 10 журналів, які не мають встановленого імпакт-фактора і ще не внесені в базу ISI: „Проблемы прочности” („Strength of Materіals”), „Кибернетика и системный аналіз” („Cybernetics and Systems Analysis”), „Известия вузов. Радиоэлектроника” („Radioelectronics and Communications Systems”), „Морской гидрофизический журнал” („Physical Oceanography”), „Український матема­тичний журнал” („Ukrainian mathematical journal”), „Нелінійні коливання” („Nonlinear oscillations”), „Кинематика и физика небесних тел” („Kinematics and Physics of Celestial Bodies”), „Известия Крымской Астрофизической Обсерватори” („Bulletin of the Crimean Astrophysical Observatory”), „Химия и технология воды” („Journal of Water Chemistry and Technology”), „Нейрофизиология” („Neurophysiology”).

Крім цього вибірково перекладаються і видаються в журналі „Telecommunications and Radio Engineering” статті з чотирьох вітчизняних журналів – „Радіофізика та електроніка”, „Радіофізика і астрономія”, „Прикладна радіоелектроніка” і „Радіотехніка”.

Факт перевидання закордонними видавництвами українських наукових журналів свідчить про те, що матеріали, опубліковані на їхніх сторінках, потенційно можуть зацікавити світового читача.

4. В Україні 4 наукових журнали видаються англійською мовою: „Ukrainian Journal of Physics”, „Functional materials”, „Methods of Functional Analysis and Topology”, „Semiconductor physics, quantum electronics and optoelectro­nics”. Вони презентують фізико-математичні та/або технічні науки. Найімовірніше, що редколегії цих журналів передбачають попит англомовних науковців на свою наукову продукцію.
5. До українсько- та російськомовних журналів без встановленого імпакт-фактора і не внесених в базу даних ISI належить понад 100 наукових видань. Ці видання можуть відігравати роль резервних, тобто частина з них з часом могла б вийти на міжнародний рівень. Статті, опубліковані у цих виданнях можна зараховувати при атестації наукових кадрів лише після додаткового рецензування експертними радами ВАК України.
6. Редколегії і видавництва понад 200 журналів і збірників працюють безсистемно. Статті, опубліковані в цих виданнях, можна враховувати під час проведення атестації наукових працівників лише як виняток.
7. Приблизно 300 видань є бездіяльними або припинили своє існування, їх мабуть слід рекомендувати виключити з переліку ВАК України.
8. Наведені факти свідчать, що перелік фахових видань ВАК України потребує ретельного вивчення і переукладення, а вимоги до фахових видань – докорінного перегляду. До вимог, що їх висуватиме ВАК України до видань – претендентів на занесення до переліку фахових, необхідно рекомендувати включити наступні:
   • відповідність формальним критеріям (2)–(8);
   • вагомість наукових здобутків головного редактора і членів редколегії на міжнародному рівні, а також наявність у них досвіду рецензування статей у міжнародних журналах. При цьому аналізі доцільно використовувати персональний індекс цитованості членів редколегій;
   • стабільність роботи видання впродовж тривалого періоду (щонайменше двох років). Сама процедура розгляду журнала-претендента повинна охоплювати кілька послідовних випусків журналу;
   • наповнення „журнального портфелю”, в першу чергу, статтями дописувачів, які працюють в установі-засновнику (редколегії новостворених журналів повинні усвідомлювати, що впродовж перших років виходу журналу їм доведеться розраховувати, лише на публікацію наукових результатів, отриманих у власних установах, оскільки для маловідомого видання автори не будуть жертвувати своїми працями);
   • оригінальність і актуальність наукового спрямування видання на міжнародному рівні.
9. До переліку фахових видань ВАК України слід рекомендувати відносити лише ті закордонні журнали, які мають встановлений імпакт-фактор. Щорічно необхідно відслідковувати зміни імпакт-фактора закордонних і вітчизняних видань і стану вітчизняних видань без встановленого імпакт-фактора.

 

Даний аналіз був проведений відповідно до виконання проекту ДФФД Ф15/2-2006 станом на 2006 р. та доповнений даними станом на 1 жовтня 1008р. і у зв’язку з цим слід констатувати, що за період 2006-2008рр. кількість фахових журналів зросла, хоча логічно було б очікувати зворотного процесу. Крім цього з переліку видань з встановленим імпакт-фактором вибули журнали „International Applied Mechanics” та „Experimental Oncology”. Разом з тим спостерігаються позитивні тенденції. Зокрема, один з журналів отримав імпакт-фактор („Condensed Matter Physics”), поповнилась кількість журналів, які видаються закордонними видавництвами та кількість журналів, які увійшли в базу даних ISI та SCOPUS. При цьому можна зауважити, що журнали, які увійшли в базу даних SCOPUS також могли б бути рекомендованими до включення в основний перелік фахових видань. Систематизовані журнали, які видаються НАН України, багато з редколегій удосконалили сайти журналів. Однак не вирішеною залишається одна з основних проблем – не існує національного видавництва, яке б могло перебрати на себе обов’язки з видання наукових журналів, котрі поки що не перевидаються видавництвами інших країн. Слід також зауважити, що запропонована методика оцінки вітчизняних журналів є перехідною, оскільки покликана стимулювати видавців та редколегії журналів до отримання індексу цитування. Після завершення цього „перехідного” періоду серед фахових журналів повинні були б залишитись лише ті, які мають визначений імпакт-фактор, або перебувають на етапі його визначення. Це призведе до уніфікації підходів до оцінки журналів в Україні і у світі.