Французька революція 1789 р. першою здійснила відокремлення церкви від держави. У нашій країні це відбулося тільки в 1919 р. В українській історіографії склалося твердження, що більшовики, як тільки прийшли до влади, перебували в полоні марксистських настанов, згідно яких релігія є не більше ніж надбудовою над матеріальним базисом. Через це Ленін покінчив з непотрібною церквою, позбавивши її власності. Однак, Декрет Тимчасового робітничо-селянського уряду України «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» від 19 січня 1919 р. був також і наслідком внутрішніх проблем церкви, яка прагнула звільнитися від опіки Святійшого Синоду і від обов’язків, яких ставало все більше в зв’язку з війною. Числені внески до благодійних організацій, які мали надавати парафії, не робили церкву популярною. А церковно-парафіяльні школи, які були підзвітні консисторії і утримувалися коштом парафії, за умов війни стали тягарем і для священиків і для парафіян. Церква прагнула позбутися утримання шкіл, і в той же час регламентувати їх діяльність як і раніше. Активна громадська діяльність церковнослужителів на фоні економічної і політичної кризи в державі також не завжди була успішною. Все суспільство внаслідок війни стало більш злиденним, озлобленим, і шукало винних у такому становищі. Матеріали тогочасних православних видань України відображають складний процес становлення української церкви за умов війни, зміни державного устрою і революції. Наведені фотокопії уривків з періодичних видань (переклад українською дивись у прикріпленому документі) свідчать, що підписання вище названого Декрету стало закономірною подією в тих умовах. Виставку підготувала к. і. н., н. с. О. В. Заєць.