У дисертації комплексно досліджено проблему уніфікації та стандартизації термінології документознавства. Застосування ефективних наукових методів дозволило в логічній послідовності розкрити причинно-наслідкові зв’язки еволюції термінологічного апарату документознавства в Україні, окреслити тематику новітніх студій, присвячених проблемам уніфікації та стандартизації документознавчої термінології.
Набуло подальшого розвитку визначення ознак терміна як особливого номінативного знака, сформульовано вимоги до нього, з’ясовано його роль як елемента термінологічної системи, сформовано розуміння терміносистеми як упорядкованої сукупності лексичних одиниць. Здійснено аналіз сучасного стану терміносистеми документознавства, зокрема її словотвірних (морфологічний спосіб й аналітична деривація), генетичних особливостей, а також притаманних їй лексико-семантичних явищ. Окреслено принципи, способи та функційне значення уніфікації термінології документознавства.
Досліджено формування теоретико-методологічних засад стандартизації термінології. З’ясовано, що правові нормативні акти, студії, присвячені терміносистемі документознавства, термінологічні стандарти кінця ХХ – початку ХХІ ст. засвідчили посилення уваги на державному рівні до проблем термінології документознавства.
Простежено механізм міжнародної співпраці в галузі стандартизації, а також специфіку термінологічних та документознавчих досліджень ISO/TC 37 «Мова й термінологія» та ISO/TC 46 «Інформація та документація». Висвітлено коло проблем, пов’язаних із розробленням та впровадженням стандартів серії «Інформація та документація» у відповідь на виклики глобалізації суспільства та його електронного середовища. Студійовано проблематику, пов’язану з упровадженням міжнародних і європейських стандартів із метою зближення національної правової системи з законодавством Європейського Союзу, зокрема й гармонізацією термінології нормативно-технічних документів.