26 листопада (9 грудня) виповнюється 150 років з дня народження барона Федора Рудольфовича Штейнгеля (1870-1946).  Він – аристократ німецького походження, громадсько-політичний діяч Російської імперії та державний діяч Української Народної Республіки й Української Держави, дипломат, меценат.

Його батько Рудольф Штейнгель походив з німецьких баронів Остзейського краю (Балтія). Мати Марія була православною українкою і мала великий вплив на формування світогляду сина. З восьмирічного віку Федір зростав  у селі Городок на Рівненщині,  яке стало його другою батьківщиною, наповнило душу українськими реаліями й цінностями, і згодом він віддячив цьому краю багатьма своїми справами.

Саме в Городку в 1896 році Федір Штейнгель реалізував свій давній задум – заснував перший на теренах України приватний світський музей змішаного спрямування (історичного, етнографічного й археологічного). Фактично він став базою наукового центру історико-краєзнавчих досліджень Волині.

Дослідниця життя й діяльності барона Федора Штейнгеля І. Куліш-Лукашевич в одній зі статей  навела такі слова стародавнього мудреця: «Людина народжується тричі: перший раз, коли з’являється у світ фізично; вдруге – коли після великих потрясінь, випробувань в житті іншими очима подивиться на світ, зрозуміє його істинні цінності; й утретє – коли прийде духовне осяяння і людина стане на шлях благодійництва». На її переконання, саме таким був шлях  Ф.Р. Штейнгеля. Перелік благодійних справ барона  дуже промовистий: у маєтку Городок, де минула більша частина його життя, він побудував, а потім за власний кошт утримував двокласне училище, лікарню Святого Бориса, краєзнавчий музей. У селі влаштував колективну читальню, помешкання для вчителів, чайну, водяний млин, проклав у Городок дорогу. Продовжуючи традицію батька, виплачував грошові допомоги старим, калікам, сиротам, спонсорував здібних учнів.

Але не лише благодійництвом і меценатством відомий Ф. Штейнгель. Депутат I Державної думи, заступник голови Українського наукового товариства в Києві, член ради Товариства українських поступовців, голова комітету Всеросійського союзу міст Південно-Західного фронту, голова виконкому Київської міської думи з березня 1917 року, член президії Всеукраїнського національного конгресу, секретар торгівлі й промисловості в УЦР, надзвичайний посланник і уповноважений міністр Української Держави в Німеччині – такими були віхи його громадсько-політичної кар’єри напередодні і в добу Української революції 1917–1921 років. У міжвоєнний період він проживав у Західній Україні, а 1939 року емігрував до Німеччини, де провів останні роки свого життя. Помер Федір Рудольфович 11 лютого 1946 року в Дрездені.

Багатою й цінною була бібліотечна колекція барона, але  не все збереглось після 1918 року (внаслідок подій війни 1914–1918 років, Української революції та встановлення радянської влади), коли було втрачено багато архівів і книжкових колекцій установ та окремих діячів науки й культури. Питання про долю бібліотеки барона Штейнгеля та про її долучення до Всенародної бібліотеки України (ВБУ) неодноразово порушувалося на засіданнях Тимчасового комітету з організації Бібліотеки, і перший голова Тимчасового комітету  В. І. Вернадський наполіг на тому, щоб якомога швидше передати київську частину бібліотечної спадщини Ф. Р. Штейнгеля до ВБУ для запобігання її втрати. Таким чином основна частина книжкових зібрань і архівних матеріалів барона Штейнгеля була передана до Київського університету, а пізніше – до ВБУ, нині Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Навіть побіжний огляд книжкового зібрання громадського діяча Ф. Р. Штейнгеля свідчить про його важливість і цінність, має меморіальне значення для розвитку науки та культури нашого народу.

У фондах Інституту рукопису НБУВ зберігається особовий архівний фонд Ф. Р, Штейнгеля (ф. 109,744 – одиниць зберігання), в якому зібрано біографічні матеріали, документи службової діяльності, листування тощо.