Триває рік ювілею Лесі Українки – геніальної дочки свого народу. Поетеси, письменниці, а в роки її життя ще й громадської діячки, якій була дорогою й разом з тим боліла Україна та її будущина.

Учасниками багатьох заходів на пошану 150-річчя з дня народження письменниці є й працівники Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Зокрема завідувач відділу національної бібліографії НБУВ Сидір Степанович Кіраль узяв участь у ювілейних читаннях, проведених бібліотекою Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Його виступ носив назву «Чи доросли ми до розуміння тих скарбів ідейних та літературних, що залишила нам у спадщину Леся Українка?» (цитата М. Драй-Хмари). С.С. Кіраль є також почесним професором Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Знайомимо з текстом його виступу.

«Про день народження нашої геніальної Лесі Українки, як це буває зазвичай, напередодні ювілею пишуть, організовують конференції, виставки, круглі столи, та й навіть є дуже добрі новини, як, наприклад, підготовка творів у 14 томах під егідою університету її імені. Останнє особливо тішить. Правда, судячи з дописів Тамари Скрипки, відданої дослідниці Лесі Українки, в загроженому стані музей у Колодяжному, невеселі новини надходять зі Звягеля... Відділ національної бібліографії бібліотеки ім. В. Вернадського старанно працює над підготовкою наукової бібліографії Лесі Українки, яку закроєно на 4 томи... Як показує практика, виникає чимало проблем... Донині практично не порушувалося питання про створення обліку документів про Лесю Українку у фондах музеїв, архівів, не велася робота щодо підготовки покажчиків краєвого Лесезнавства, не кажу вже про долю колись проголошеної ідеї про створення «Енциклопедії Лесі Українки». Тут варто згадати той факт, що ще в 1979 році відомий львівський бібліограф Мирослав Мороз розробив проєкт енциклопедичного довідника «Словник Лесі Українки», до якого зібрав унікальні матеріали, які зберігаються у рукописному відділі бібліотеки Стефаника. А все це мало би стати основою для створення енциклопедії Лесі Українки. А чи мають, візьмемо для прикладу, хоча би обласні та університетські бібліотеки «Хронологію життя і творчості Лесі Українки» О. Косач-Кривинюк, яку треба було перевидати до ювілею, адже це цінна праця... А чи зібрана окремими виданнями епістолярна спадщина Марії Деркач, Олександра Дуна, Дмитра Косарика, Мирослава Мороза та багатьох інших дослідників творчості Лесі... А таке видання – епістолярні джерела Лесезнавства – добре прислужилося б з’ясуванню багатьох малознаних, а то й невідомих цікавих фактів і питань в аспекті видання творів Лесі, радянської цензури, зрештою, історії видання літопису, який підготував М. Мороз, і розвіяв би деякі легенди, які пов’язані з його співпрацею з М. Деркач. А скільки інших питань... Але ювілей прошумить, та чимало питань щодо гідного вшанування Лесі Українки і далі будуть не вирішені... Назву одну лише проблему – переклади творів Лесі Українки іншими мовами світу й так звана Лесіана у фондах провідних бібліотек світу, чи питання «Леся Українка в англомовному світі» (над цією проблемою працює Л. Онишкевич у США в аспекті бібліографії, але, що знає про це широкий загал в Україні?). До речі, нещодавно вийшло дослідження Л. Ільницької про «Енеїду» І. Котляревського у книгозбірнях світу! А цікаво би знати про «Лісову пісню» Лесі Українки в такому ж баченні питання... Насамкінець хочеться висловити сподівання, що питання фундатора академічного Лесезнавства, поставлене сто років тому, не звучатиме риторично. І що ми таки доростемо «до розуміння тих скарбів ідейних та літературних, що залишила нам у спадщину Леся Українка?» (М. Драй-Хмара).

Сидір Кіраль також узяв участь у відкритті виставки “Поет, що йшов сходами гігантів”, яку Музей книги і друкарства України присвятив 150-літтю від дня народження Лесі Українки.

На виставці експонуються видання творів Великої Українки та досліджень її життя й творчості, графічні роботи українських художників В. Перевальського, В. Лопати, В. Касіяна, М. Дерегуса, Н. Лопухової, М. Стороженка, В. Чебаника та інших, автографи Лесі Українки, прижиттєві світлини, афіші до вистав за її драматичними творами тощо.

Завідувач відділу національної бібліографії Національної бібліотеки України імені В.І.  Вернадського С.С. Кіраль розповів про досягнення і проблеми Лесезнавства. Нині бібліотека працює над проєктом “Наукова бібліографія Лесі Українки”, що складатиметься з чотирьох томів. 1-й – спадщина Лесі Українки, 2-й – Леся Українка в критиці, 3-й – вшанування пам’яті Лесі Українки (Леся Українка в образотворчому мистецтві, музиці тощо). А четвертий том розповідатиме про те, як творчість Лесі Українки представлена в архівах і музеях України. Прикро, зазначив він, що нині немає відповідних бібліографічних покажчиків. Національна бібліотека імені В.І.  Вернадського звернулася до обласних бібліотек із проханням, щоб вони підготували до ювілею Лесі Українки бібліографічні покажчики, як письменниця представлена на сторінках преси тієї чи іншої області. Однак відгукнулися лише Тернопіль, Черкаси й Ужгород…

Тож НБУВ нагадує про запрошення до співробітництва дослідників життя і творчості видатної поетеси та бібліотек щодо підготовки відповідних бібліографічних матеріалів.