Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової, науково-організаційної, педагогічної, науково-громадської діяльності В. М. Перетца в українському науково-освітянському просторі, визначенню внеску вченого в розвиток українознавства, археографії, бібліографії, дослідження національної рукописної і книжкової спадщини та організацію українського науково-культурного життя кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Розкрито вплив українських учених на формування наукових зацікавлень В. М. Перетца в сфері українознавства. Визначено внесок В. М. Перетца у відродження та розвиток української науки і освіти, формування наукової філологічної школи, в розвиток методології та науково-практичних засад комплексного дослідження українських пам’яток історії та культури, створення історичної панорами процесу формування рукописно-книжкових джерел, розвитку писемної та книжкової культури та духовності, їхніх національних особливостей, виявлення національних історичних, літературних і культурних пам’яток, вивчення та публікацію української рукописної і книжкової спадщини. Досліджено участь В. М. Перетца у творенні УАН, боротьбу вченого за наукову автономію української академії, розкрито його роль у заснуванні українських наукових інституцій і товариств. Досліджено процес переслідування В. М. Перетца та критики його філологічної школи на початку 1930-х рр. Висвітлені зусилля вчених, спрямовані на політичну і наукову реабілітацію В. М. Перетца та збереження традицій його наукової школи.