160 років тому народився Володимир Іванович Вернадський – природознавець, філософ, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології.

Світ знає його як основоположника теорій біосфери й ноосфери, вченого, котрий на століття вперед збагатив світову науку й дав поштовх багатьом новим дослідженням та відкриттям. Як першого президента Національної академії наук України, академіка АН СРСР та АН УРСР, Паризької АН, Чеської АНМ. Автора понад 400 наукових праць,

А для нас він – ще й автор ідеї й невтомний її втілювач та батько і засновник нашої установи:  першої наукової бібліотеки в Україні (нині Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського). Як і в модель створюваної української Академії наук, так і в модель бібліотеки він заклав організаційні принципи установ загальнонаціонального і світового значення, зокрема, бібліотека мала бути триєдиним комплексом – бібліотечним, інформаційним, освітнім. Володимир Вернадський вникав у всі деталі бібліотечної справи: від обміну літературою, організації читальних залів і каталогів до наукової бібліотечної роботи. Він особисто займався комплектуванням, закупівлею бібліотечних колекцій, організацією передачі Національній бібліотеці бібліотек закритих установ, виданням охоронних грамот для бібліотек, посилав гінців за кордон для пошуків і закупівлі найновішої літератури чи рукописів та стародруків.

І розпочату ним велику справу продовжуємо ми, і продовжуватимуть наші нащадки. Адже як нескінченний Всесвіт, у якому ми живемо, так нескінченне й прагнення людини до знань, нових відкриттів, їх продовження й примноження. І головна ідея академіка Володимира Вернадського – перетворення біосфери в ноосферу, тобто сферу всезагального розуму на планеті – донині залишається актуальною для людства.

Генії приходять у світ, щоб стати нашими провідниками у безмежжя вічності.