Зазвичай книжкові виставки, зокрема і в електронному варіанті, приурочують до визначних подій, знаменних та пам’ятних дат, ювілеїв чи днів народження відомих осіб. Дану виставку хотілося б презентувати дещо в іншому контексті, не підганяючи її під загальноприйняті стандарти. Вона може бути цікавою тим, хто бодай трішечки цікавиться історією, а також й для тих, хто ніяк не може усвідомити і змиритися з тим, що, окрім них, «гарних і розумних» існують й інші люди та держави зі своєю історією, мовою, зі своїми проблемами, радощами та горем, які також мають право на життя, розвиток, щастя та майбутнє, хочуть працювати, подорожувати, бачити схід і захід сонця, бачити як змінюються пори року, як народжуються і ростуть їх діти, чим живуть і цікавляться їх батьки ... Таким каменем спотикання для декого стала Україна та українці.

Вже не один рік з боку представників політичних кіл російської федерації – держави-агресора, а також переважної більшості населення цієї країни, бездумно повторюються наративи, вкинуті владою в медіа простір, про те, що Україна ніколи не існувала, а її як таку придумали чи то Ленін у 1917 році, чи то Сталін в 30-х – 50-х рр. або ще хтось невідомо коли і навіщо, подарувавши їй території, які вона наразі обіймає відповідно до міжнародних законів. Окрім подібної ахінеї, в голови цих начебто людей також вкладають інформацію про споконвічність російських земель, які насправді є етнічно українськими. Ніхто з них навіть не намагається, бодай хоч трохи, замислитися над тим, звідки взагалі береться подібна інформація та хто саме її придумує, спотворюючи історію.

Такі заяви просто дивують, невже люди, більшість з яких мають вищу освіту, доступ до широкого кола інформаційних джерел: архівних документів, інтернет-ресурсів, мап тощо, можуть бездумно, як якусь мантру, повторювати ці дурниці. Складається враження, що в них взагалі відсутні здібність до читання, логічного мислення, здатність аналізувати та робити висновки. Сукупність таких рис перетворює мешканців росії на повних невігласів. Найцікавіше те, що їх це ані трохи не бентежить. Не бентежить й те, які дурниці вони верзуть.

Ніхто з них навіть не задумується над тим, що подібними заявами вони виставляють себе на посміховисько перед всім світом. У переважній більшості, не знаючи своєї історії, вони є «супер фахівцями» з історії України, що на їх думку, дає їм право вирішувати долю держави, якої за їх же судженням не існує. Зваживши на все це, хотілося б в черговий раз звернутися до вказаної нами теми.

Вже не одноразово висвітлювалося питання щодо назви «Україна». Тим не менш хочеться ще раз нагадати «знавцям» історії, що Україна була задовго до їх буйних фантазій, є і буде, як би вони не намагалися стерти назву цілої держави зі сторінок історії, прирівнюючи її до простих ліній на мапі, називаючи окраїною своєї території.

Готуючи виставку, було опрацьовано ряд друкованих видань, що зберігаються у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій. У процесі роботи акцентувалася увага на двох назвах «Україна» та «українці». Всі інші: Скіфія, Сарматія, Амазонія, Русь, Королівство Русь, Подолія, Волинь, Сіверія, Роксоланія, Військо Запорізьке, Гетьманщина, Малоросія та ін., які в різні часи визначали назву держави Україна, а затим і її мешканців, до уваги не брали. Перш за все нас цікавила конкретна назва – Україна, а також походження від неї назви народу – українці. Були переглянуті книжки і періодичні видання з таких фондів як: Бібліотека Київської духовної академії, Бібліотека університету св. Володимира та зібрання періодичних видань до 1917 р. В результаті вдалося виявити певний обсяг документів із зазначеної теми. Тут ми можемо бачити статті, книги, мапи, зібрання документів тощо. Серед них карти ХVII – ХІХ ст., книжки та статті із журналів, в яких йде мова про історичну та культурну спадщину українців.

А тепер давайте звернемося до друкованих джерел та подивимося, чи згадувалась Україна у виданнях ХVІІ – першої чверті ХХ ст., ким і де, як і що писали про Україну та українців, що це були за видання та де їх друкували. Завдяки даній експозиції в черговий раз є можливість пересвідчитися в тому, що назва Україна з’явилася не вчора і не сьогодні, а отже держава і народ за цією назвою мають свою давню і непросту історію.

На превеликий жаль є обмеження щодо кількості зображень, які можуть бути репрезентовані на виставці, і тому ми не маємо змоги ознайомити вас з усім матеріалом, який нам вдалося відшукати. Всі запропоновані документи, детально можна переглянути у Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій.

Виставку підготувала
наукова співробітниця
Ірина Шекера