Образ видатного українського поета, прозаїка, драматурга, художника, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка приваюблює не лише літераторів, режисерів кіно й театру, фотографів, а й митців – графіків, живописців, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, скульпторів. Пам`ятники величному Кобзареві, який є знаковим символом українства, незламності духу нашого народу в боротьбі за незалежність і свободу,   зустрічаємо  в містах, містечках та селищах України, а також у багатьох країнах світу, де цінують його непересічну особистіть та талант. Вони зведені майже в 30-ти країнах світу – в Римі й Паризі, Вінніпезі, Палермо й Торонто, Будапешті, Буенос-Айресі і Афінах, Бухаресті й Братиславі, Кракові й Варшаві, Празі та Карлових Варах, Вашингтоні та Нью-Йорку, Сіднеї й Куритибі, Мінську, Бресті, Гомелі, Слуцьку, Єревані, Тбілісі, Талліні, Алмати, Актау, Душанбе, Ташкенті та ін. Проте, найбагатшою на скульптурну Шевченкіану є Україна. Увіковічнення пам`яті про Шевченка в творах монументального мистецтва є даниною поцінування величного поета й художника світового значення,  адже ці пам`ятники стають справжніми святими місцями  паломництва близьких йому по духу людей.

Кожного року, в березневі дні, ми неодмінно вшановуємо пам`ять про  Тараса Шевченка, згадуючи його неперевершений поетичний доробок, споглядаючи його оригінальні мистецькі твори, які є гордістю музейних зібрань, вивчаючи та популяризуючи його творчий спадок за матеріалами, що зберігаються в архівних та бібліотечних установах.

Тож пропонуємо здійснити віртуальний екскурс по експозиції електронної виставки, присвяченій скульптурній Шевченкіані, яка знайшла відображення в українських листівках з фондів відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства НБУВ. Переважна кількість цифрових зображень відтворюють листівки українських видавництв «Мистецтво», «Радянська Україна» (обидва – Київ), «Прапор», «Одеського книжкового видавництва», які вийшли друком упродовж 1960 – 1980-х рр. Серед листівок, що виходили друком тематичними комплекиами, присвяченими найбільшим українським містам, обов`язково присутні зображення пам`ятників Кобзареві, що свідчить про велич поета й художника та всенародну любов, втілену в мистецтві.

         На листівках репродуковане зображення сакрального й улюбленого місця шанувальників творчості та особистості Т. Г. Шевченка – Шевченківський національний заповідник у Каневі, де на Тарасовій горі (раніше – Чернечій) знайшов спокій Тарас Григорович. Спочатку могила мала вигляд кургану, згодом на ній було встановлено дубовий, а пізніше чавунний хрест, збудовано хату, в якій обладнано музей. 1923 року на могилі було встановлено погруддя, а 1939 року з нагоди 125-річчя від дня народження Т. Шевченка споруджено бронзовий пам’ятник (автори: скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон). Піднесена вгору бронзова постать Кобзаря, яка має висоту 3,5 метри, розміщена на лабрадоритовому постаменті, встановленому на насипі. На надгробку могили викарбувані рядки із «Заповіту». Тоді ж було  відкрито музей Тараса Шевченка. Листівки видавництв «Мистецтво» та «Радянська Україна» 1960 – 1980-х рр. дають можливість побачити різноракурсні зображення пам`ятника Т. Шевченку на світлинах фотохудожників Р. Якименка, Б. Мінделя, М. Плаксіна, І. Кропивницького, Г. Угриновича, В. Хмари (іл. 1-6). У комплекті листівок, присвячених Каневу,  що були випущені 1963 року до 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка видавництвом «Мистецтво» за світлинами Г. Угриновича,  представлені репродукції з відтворенням експозицій двох залів музею Т. Г. Шевченка. Серед різноманітних експонатів, репрезентованих у цих залах – два скульптурні повнофігурні зображення Т. Г. Шевченка – в дитячому та у зрілому віці (іл. 7,8). Принагідно слід зауважити, що пам`ятник Т. Шевченку в Каневі першочергово був призначений для встановлення в Києві, але його занадто малі розміри не співпадали з розмірами постаменту, на якому його планувалося розмістити.

На багаточисленних листівках з фондів НБУВ репродуковано  зображення пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві, який мав досить довгу історію створення, сповнену боротьби за його встановлення, оскільки був відкритий лише в 1939 році з п'ятої спроби. Ідея зведення цього пам'ятника розглядалася ще за часів імперії, на початку ХХ століття, збиралися кошти на його встановлення. Про збирання коштів на будівництво пам`ятника Шевченку свідчать і написи на тогочасних поштових листівках на кшталт: «Жертвуйте на пам`ятник Шевченку в Києві!» та «На пам`ятник Шевченкові в Києві!». Відомо, що 1905 року Міською думою у Києві було створено Комітет зі спорудження пам'ятника Т.Г.Шевченку й оголошено конкурс на його проект. Головою журі було обрано видатного українського скульптора Леоніда Позена. Комітет згодом було реорганізовано в новий Об'єднаний комітет на чолі з художником Опанасом Сластіоном, який був пристрасним поціновувачем Тараса Шевченка та ілюстратором його літературних творів. Одночасно точилася гостра полеміка й за місце для побудови пам'ятника. Переможцем заключного конкурсу в лютому 1914 року  став мальтійський скульптор Антоніо Шортіно. Втіленню в життя створеного скульптором образу Шевченка завадила Перша світова війна, а зібрані на його встановлення кошти були конфісковані на інші потреби. І лише до 125-річчя від дня народження поета пам'ятник нарешті було зведено на тому місці, де до революції височів пам'ятник Миколі І – переслідувача Тараса Шевченка.  Вигляд бронзової фігури поета, створеної автором-скульптором Матвієм Манізером цього разу було дещо змінено та  встановлено на п'єдесталі з червоного граніту, виконаного за проєктом архітектора Євгена Левінсона (іл. 9–14).

         Незважаючи на свою ідеологічну спрямованість, найкращим у світі серед пам`ятників, присвячених Кобзареві, вважається величний пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові, який було встановлено в березні 1935 року при вході на центральну алею саду імені Т. Г. Шевченка. Автором пам'ятника,  вже згадуваним нами скульптором М. Манізером було розроблено три варіанти проектів пам’ятника, останній з яких був втілений в життя. Архітектурну частину пам’ятника – його  п’єдестал  – було професійно вирішено архітектором Йосипом Лангбардом. Даний монумент являє собою складну скульптурну композицію з 16 фігур, оригінально розміщених по спіралі, як символу історичного часового розвитку. Постаті розташовані на виступах п’єдесталу, навколо 6-тиметрової бронзової постаті поета, що височіє на гранітному пілоні. Художній стиль багатофігурного монумента визначають як соцреалізм. Особистіть Шевченка трактовано авторами пам`ятника  у дусі тогочасної епохи, як поета-революціонера, ідейного борця за щастя простого люду. У скульптурній композиції відтворено персонажів славнозвісних поезій Тараса Шевченка – образи, що символізують боротьбу за свої права проти пригноблювачів; учасників революційних рухів початку ХХ ст.; образи колгоспника, шахтаря і робфаківки, як уособлення тодішньої сучасної нової України. Зображення згадуваного нами пам`ятника було популярним сюжетом на листівках зі світлинами В. Афоніна та В. Юдаєва, Бражнікова, Ю. Павловського, Р. Якименка, К. Шамшина, І. Уманського (іл.15 – 21).

         В експозиції електронної виставки представлено зображення листівок з виглядом пам’ятника Тарасу Шевченку в місті Антрацит Луганської області, що був встановлений 1964 року у сквері навпроти кінотеатру імені Т. Г. Шевченка (іл.22); пам`ятника, виготовленого із сірого залізобетону в м. Бердичеві, встановленого 1960 року біля головного входу в міський парк культури і відпочинку (скульптор Петро Криворуцький) (іл.23).

Двадцятиметровий пам’ятник з чавуну на гранітному постаменті в місті Дніпро, зведений 1959 року на найбільш високій частині Монастирського острова за проектом династії скульпторів – Івана та Валентина Зноба є найвищим пам`ятником Шевченку в Україні та світі. Фігура поета розміщена потужному постаменті, що був споруджений за проектом дніпропетровського архітектора Леоніда Ветвицького. Відомим є факт, що даний монумент має багато спільних рис із незбереженим до сьогодні пам`ятником 1949 року побудови, зпроектованого тими ж авторами на Монастирському острові, який є складовою міського парку Шевченка. Зображення пам`ятника 1959 року побудови подає світлина О. Кузьменка, що репродукована на листівці видавництва «Радянська Україна» (1968) (іл.24).

На зображенні листівки, виготовленої за світлиною Ростислава Якименка 1974 року бачимо й пам'ятник  Т. Г. Шевченку, встановлений 1955 року в Донецьку (скульптори: Макар Вронський, Олексій  Олійник; архітектор Віктор Шарапенко), що являє собою встановлену на постаменті з червоного полірованого граніту бронзову фігуру поета в повен зріст. Фриз на постаменті уміщує зображення героїв творів Тараса Шевченка (іл.25). Вигляд пам'ятника Кобзареві в м. Ізмаїл, встановленого 1945 року в центрі міста зображено на листівці зі світлиною А. Підберезького (іл.26).

На зображенні листівки, виданої 1969 року «Мистецтвом» за світлиною А. Підберезького, можемо бачити пам’ятник поету в Кропивницькому (тодішньому Кіровограді) (іл.27). Цей пам`ятник, авторами якого є скульптори Макар Вронський, Анатолій Гончар та архітектор Анатолій Губенко, було споруджено 1961 року в сквері перед будівлею обласної бібліотеки для дітей, через нетривкий матеріал був демонтований, а на його місці 1982 року встановлений новий.

На представленій експозиції електронної виставки презентовано зображення листівки з виглядом погрудного пам’ятника, встановленого 1961 року в селищі Козелець на Чернігівщині. Він був зведений поруч із собором Різдва Богородиці, на місці, де зупинялася траурна процесія при перевезенні тіла Шевченка з Петербургу до Канева (іл.28).

На листівках зі світлинами А. Підберезького та  Г. Петренка постає зображення дев'ятиметрового монумента Кобзарю, встановленого 1966 року в Одесі. Авторами мармурової скульптури, зведеної на гранітному постаменті в міському парку, були  Анатолій Білостоцький, Оксана Супрун та Генріх Топуз (іл. 29, 30). До цього в південній частині парку, поблизу арки «Ланжерон», на майданчику біля бібліотечного павільйону стояла інша скульптура, яку згодом було перевезено в селище Шевченкове. ЇЇ зображення можемо бачити на листівці 1963 року, випущену Одеським книжковим видавництвом (іл.31). Полтавський п`ятиметровий пам'ятник Тарасові Шевченку, відкритий у березні 1926 року та розташований навпроти Полтавського краєзнавчого музею, було споруджено із залізобетону Іваном Кавалерідзе в популярному на той час стилі конструктивізму. Скульптор зображує поета в глибокій задумі, фігура Шевченка, який сидить, гармонійно поєднується з п`єдесталом, оригінально вирішеним засобом асиметричного нагромадження підкреслено геометризованих форм, притаманних кубізму. В експозиції виставки листівок цей пам'ятник презентовано на світлинах І. Кропивницького, Р. Якименка, В. Кримчака та Є. Александровича (іл.32 – 35).

Майже ідентичний пам'ятник Т.Г. Шевченку з бетону був встановлений скульптором І. Кавалерідзе у 1920-х роках в Сумах. Пам'ятник було знесено 1953 року. За однією з версій, це сталося через те, що його було споруджено з недовговічного бетону, за іншою – через зведення його в стилі конструктивізму. Світлина Б. Левіта з неіснуючим нині пам’ятником стала основою листівки, яка була випущена 1939 року видавництвом «Мистецтво» (іл.36). Нині у зв’язку з великою культурною цінністю пам’ятник Т. Шевченку роботи І. Кавалерідзе намагаються відновити, зокрема міським скульптором О. Прокопчуком створено проект його реконструкції. На місці знесеного пам’ятника в 1957 року був встановлений новий монумент Кобзарю за проектом сумського скульптора Якова Красножона та архітектора Миколи Махонька. Чотирьохметрова, зведена у повний зріст бронзова фігура поета з похиленою у скорботі головою, в накинутому на плечах плащі, із затиснутою в руці книгою стоїть на гранітному постаменті.  Зображення пам`ятника відтворює листівка за світлиною М. Плаксіна («Мистецтво», 1983)(іл.37).

На центральному майдані Незалежності міста Рівного, на честь перепоховання праху поета в Каневі, у травні 1999 року було відкрито дев`ятиметровий пам’ятник – бронзову статую, розміщену на постаменті з монолітного граніту. Авторами монумента є скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк, архітектор Віктор Ковальчук. Пам`ятник зводився під керівництвом видатного скульптора Емануїла Миська. Листівка з комплекту «Рівне», виданого 2007 року приватним видавцем А. Якубцем, презентує зображення  пам‘ятника Тарасу Шевченку перед кінопалацом «Україна» (іл.38).

На представленому в експозиції електронної виставки зображенні листівки зі світлиною Б. Балюха («Мистецтво», 1987)  – пам’ятник Т. Г. Шевченку в Тернополі.  Новий чотирьохметровий пам'ятник  було відкрито в дні Всесоюзного шевченківського літературно-мистецького свята «В сім'ї вольній, новій» у березні 1982 року в сквері біля Тернопільського академічного обласного драматичного театру (автори: скульптор Микола Невеселий, архітектор Станіслав Калашник) (іл.39).

Погруддя Тараса Шевченка з міді  на гранітному постаменті, яке було встановлено в 1971 році в Херсоні (автори пам`ятника – скульптор Іван Білокур та архітектор Юрій Тарасов) можемо бачити на листівці 1973 року зі світлиною Р. Якименка (іл.40). 

Листівка зі світлиною Б. Мінделя (Мистецтво, 1970) репродукує зображення пам`ятника Тарасу Шевченку в Черкасах, який постав 1964 року, на честь 150-річчя від дня народження великого Кобзаря. Розташований на площі Шевченка, поряд з будівлею обласного музично-драматичного театру, він є досконалим  з точки зору композиційного вирішення. Авторами пам'ятника є скульптори Макар Вронський, Олексій  Олійник та архітектор Василь Гнєзділов. Темна бронзова скульптура поета у повен зріст, що сягає висотою три метри, розміщена на чотирьохметровому світлому гранітному постаменті, оточеному скульптурною групою персонажів з творів Т. Шевченка – Прометей, Катерина та сліпий кобзар (іл.41).

Представлені на електронній виставці зображення листівок, які уміщують світлини з виглядом творів скульптурної Шевченкіани – це лише короткий екскурс в історію українського монументального мистецтва, яка знайшла відображення в невеликій частині філокартичного зібрання Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Інформаційний потенціал зібрання українських листівок, сформованого упродовж багатьох десятиліть, дозволяє висвітлювати шевченківську тематику широко й змістовно. Поодиноокі листівки, або ж їх комплекти розгорнуто презентують меморіальні музеї імені Тараса Шевченка, у цих візуальних документах представлено іконографію видатного діяча (живописні, графічні портрети, світлини), його художній та літературний доробок. Тож бажаємо Вам приємного перегляду виставкової експозиції  і принагідно запрошуємо відвідати читальний зал відділу образотворчих мистецтв, щоб ознайомитися з українською філокартичною Шевченкіаною.

Список джерел

1. Боровик Л. Залишилося лише фото: що сталося з унікальним пам`ятником Тарасу Шевченку в Сумах. Апостоф Lime. 2025. 10  березня. Режим доступу: URL: https://apostrophe.ua/ua/article/lime/learn/2025-03-10/ostalos-tolko-foto-chto-proizoshlo-s-unikalnyim-pamyatnikom-tarasu-shevchenko-v-sumah/61361
2. Ваврик О. Історія встановлення пам`ятника Шевченку в Тернополі. Тернопільський обласний художній музей. Виставки. 2020 рік https://artmuseum.te.ua/93
3. Іванова Т. 50 років тому у Херсоні відкрили новий пам`ятник Тарасу Шевченку – обласний архів. Суспільне Херсон. Культура. 2021. 28 квітня. Режим доступу: URL: https://suspilne.media/kherson/126468-50-rokiv-tomu-u-hersoni-vidkrili-novij-pamatnik-tarasu-sevcenku-oblasnij-arhiv/
4. Кучерук О. Пам`ятник Тарасові Шевченку перед Київським університетом. Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 2014. 54 с. : іл.
5. 2. Мельничук Б. Як у Тернополі постав пам’ятник Т. Шевченку. Русалка Дністрова. 2007. № 3. С. 2.
6. На Тарасовій горі: путівник Шевченківського національного заповідника в м. Каневі.Авт.-упоряд.: В. П. Авраменко, Т. І. Філіпович, А. В. Яхімович. Черкаси: Брама-Україна, 2011. 80 с.: іл.
7.  Німенко А. Пам`ятники Тарасові Шевченку. Київ: Мистецтво, 1964. 62 с.: іл.
8. Пам`ятник Т. Г. Шевченку в Харкові = Monument to Taras Shevchenko in Kharkiv: Фоторозповідь про пам`ятник Т. Г. Шевченку в Харкові. Київ: Мистецтво, 1973. 21 с.: іл.
9.  Пасюк С. М. Тарас Шевченко у скульптурі. Hannover, 2010.
10.  Семенюк М. Скульптурна Шевченкіана: Пам`ятники Т. Г. Шевченку, встановлені за кордоном. Кн.1. Київ: Темпора, 2007. 68 с.: іл.
11. Сотник А., Пархоменко Л. Найважливіша пам`ятка доби конструктивізму: пам`ятнику Шевченку в Полтаві – 95 років. Суспільне Полтава. 2021. 12 березня. Режим доступу: URL: https://suspilne.media/poltava/112926-najvazlivisa-pamatka-dobi-konstruktivizmu-pamatniku-sevcenkovi-u-poltavi-95-rokiv/
12.  Стефанович Д. З історії створення пам`ятника Тарасу Шевченку в Києві. Режим доступу: URL:  https://kpi.ua/shevchenko-monument
13. Тарас Шевченко – славний син Черкаської землі. Авт. кол.: А. Ю. Чабан, Л. С. Шитюк-Шевченко, С. А. Брижицька [та ін.]. Черкаи: Бізнес-стиль, [2012]. 160 с.: іл.
14. У камені, бронзі, граніті: Вшанування пам`яті Т. Г. Шевченка на Тернопільщині. Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. 136 с.: іл.
15.  Чернова М. В. Пам`ятник Т. Г. Шевченку в Харкові. Харків: Прапор, 1984. 120 с.: іл.
16.  Ткач І. Зроблено на цукрових заводах: як на Черкащині з`явилися перші пам`ятники Тарасові Шевченку. Суспільне Черкаси. 2025. 9 березня. Режим доступу: URL: https://suspilne.media/cherkasy/962965-zrobleno-na-cukrovih-zavodah-ak-na-cerkasini-zavilisa-persi-pamatniki-tarasovi-sevcenku/

Електронну виставку підготовлено за матеріалами дослідження зібрання українських видових листівок з фондів відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства НБУВ

н.с. Гутник Л. М., м.н.с.Галькевич Т. А.