Дорогий Олексію Семеновичу!

У цей святковий день ми не можемо не відзначити Ваш величезний внесок  у розвиток науки, освіти і культури України, НАН України, а також і нашої національної бібліотеки. Неможливо й перерахувати усі Ваші регалії, як визначного українського вченого, філософа, культуролога, соціолога, історика, організатора науки і громадського діяча. Серед них: доктор філософських наук, професор, академік Національної академії наук України; член Президії НАН України, радник Президії НАН України;  заступник голови Комісії НАН України з питань організації діяльності наукових об’єктів, що становлять національне надбання; голова Інформаційно-бібліотечної ради НАН України; заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки; почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка; член Європейської академії наук і мистецтв, Македонської академії наук і мистецтв. І сьогодні Ви продовжуєте плідно працювати задля зміцнення науки і процвітання України.

А в рідній Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського Ви очолювали наш колектив і пройшли з ним понад два десятки складних років напруженої роботи, зробили її національною установою міжнародного рівня, виховали цілу плеяду  науковців – продовжувачів Вашої справи, вивели установу на високий щабель суспільного визнання. І сьогодні Ви очолюєте важливий напрям дослідження історії НАН України у нашій бібліотеці.

Історія Вашого життя є свідченням Вашого характеру, волі і таланту.  Кажуть, що якщо дереву долею судилось вирости і мати потужну крону, то пагінець проб’ється через усі перепони. І зміцніє, давши сильне коріння. Майбутній учений народився 17 березня 1933 року в невеличкому селі Рудка  тодішнього Гребінківського району на Полтавщині в родині незаможних селян-хліборобів.  І перші шкільні роки хлопчини обпалила війна, не давши змоги повноцінно навчатись. Але таким був Олексій спраглим до знань, що самотужки опановував шкільну програму, особливо поринаючи в читання книжок. Ще з тих часів і назавжди однією з улюблених книг став Шевченків «Кобзар».

Одразу після школи Ви вступили до найкращого вузу – Київського державного (нині – національного) університету імені Т. Г. Шевченка (1951–1956 роки), навчались на історико-філософському факультеті, підтверджуючи і тут свою спраглість до знань, вищу освіту здобули з відзнакою. Хорошу школу життя і практику працювати зі словом дала Вам робота власним кореспондентом тернопільської обласної газети «Вільне життя». Проте незборимим був потяг до дослідництва, науки.  Він і змінив життя.

1959 рік став наступним кроком для зростання молодого вченого  – Ви вступаєте до аспірантури Інституту філософії АН УРСР. Після закінчення навчання Ви залишилися в інституті, де впродовж 16 років пройшли шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи. Цей період фахового зростання науковця був прикметний вагомим внеском у дослідження проблем духовної культури, світогляду особи, науково-технічної революції, філософсько-соціологічних аспектів еволюції масової свідомості, соціології релігії, історії релігій в Україні, ролі святково-обрядової сфери в житті особи і суспільства.

1992 рік став без перебільшення етапним для Вашого життя: саме тоді Олексій Семенович Онищенко очолив Центральну наукову бібліотеку Академії наук України, нині – Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського. Відтоді Ваше життя і діяльність невіддільні від розвитку бібліотечної сфери. Неможливо переоцінити Ваш фундаментальний внесок у розвиток нашої бібліотеки.

Очоливши ЦНБ АН України, Ви домоглися відновлення її статусу як національної бібліотеки, наданого установі ще  під час  заснування в 1918 році, перетворили НБУВ на один із провідних центрів дослідження книжкової і рукописної спадщини, наукових електронних ресурсів, започаткували розбудову на базі її документального потужного сучасного електронного науково-інформаційного центру науки.  Усім відомо, що під керівництвом Олексія Семеновича Онищенка розроблено нову концепцію діяльності бібліотеки, трансформовано її структуру і функції з метою оптимізації використання багатоаспектних потенційних можливостей НБУВ і як найбільшого за обсягом документних ресурсів книжкового та рукописного державного сховища України, і як провідної в бібліотечній сфері науково-дослідної установи, що займається вирішенням широкого кола взаємопов’язаних книгознавчих, бібліотекознавчих, бібліографознавчих, архівознавчих, науково-інформаційних та інших питань. Серед них, зокрема, опрацювання проблем розвитку інноваційних процесів у бібліотеках інформаційного суспільства, фундаментальних питань поступу національної бібліографії України, введення до наукового обігу ретроспективних рукописних, архівних та книжкових фондів бібліотек як підґрунтя розвитку науки та духовної сфери суспільства.

Завдяки Вашим зусиллям протягом короткого часу НБУВ трансформувалася в одну з провідних академічних інституцій у системі вітчизняних установ гуманітарної науки і культури. Саме за Вашої ініціативи в структурі бібліотеки розпочали діяльність підрозділи, які забезпечують комплексне вирішення завдань збирання, зберігання та використання документно-інформаційних ресурсів: науково-дослідні інститути та центри, які розвивали нові знання та забезпечували актуальною інформацією органи влади та управління.

Заснована традиція проведення щорічних міжнародних наукових конференцій, тематика яких віддзеркалює найактуальніші питання, що постають перед бібліотеками та потребують першочергового вирішення.

Ваші вагомі особисті здобутки в розвитку науки, активне розроблення важливих напрямів вивчення духовної культури були помічені й поціновані в науковому середовищі: в 1994 році О.С. Онищенка обрано членом-кореспондентом, а у 1997 році – дійсним членом НАН України. З 1998 року академік Олексій Семенович Онищенко – член Президії НАН України, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України. У цей час Ви органічно поєднували роботу академіка-секретаря і керівника національної бібліотеки: нові ідеї, проєкти та розробки, апробовані у НБУВ, активно впроваджували в академічних установах.

З квітня 2013 року Ви маєте статус почесного генерального директора НБУВ, обіймаючи посаду головного наукового співробітника відділу історії академічної науки Інституту архівознавства НБУВ, а з квітня 2015 року стаєте радником Президії НАН України. Особливу увагу приділяєте дослідженню документальної спадщини, формуванню архіву академічної науки, на базі якого напрацьовано фундаментальні збірки публікацій джерел з історії науки, виконується реконструкція бібліографічної джерельної бази з історії науки в Україні. Під Вашим керівництвом підготовлено низку ґрунтовних узагальнених видань з проблем історії вітчизняної академічної науки та її сучасного розвитку. Хочемо підкреслити, що саме завдяки Вашим зусиллям у 2001 році вперше опубліковано академічне видання  тексту «Пересопницького Євангелія», яке є національною святинею України. Це справа великої історичної й суспільної ваги!

Наукова й культурна спільнота знає, що академік О.С. Онищенко очолює дослідження з історії НБУВ та бібліотечної справи в Україні, науково-інформаційної діяльності наукових бібліотек зарубіжжя. Під його керівництвом НБУВ видає фундаментальні наукові праці з національної бібліографії, історії книги, бібліотечної справи, інформаційно-аналітичної діяльності, питань, що стосуються формування та використання документних інформаційних ресурсів. Низка фундаментальних праць ученого висвітлює історію бібліотечної справи в Україні, у тому числі історію НБУВ. Також у його доробку (під його керівництвом та з його участю) – фундаментальні праці з проблем соціогуманітаристики, формування вітчизняного інформаційного простору, історії Національної академії наук, історії бібліотечної справи в Україні.

Назагал у Вашому творчому доробку як автора й співавтора – понад 700 наукових робіт, серед яких більше 40 монографій.

Ви започаткували й активно працювали як член редколегій багатьох фахових часописів, збірників наукових праць, зокрема таких, як «Вісник НАН України», «Бібліотечний вісник» (головний редактор у 1993–2013 рр.), «Вища освіта України», «Інформація і право», «Київська старовина», «Наука та наукознавство», «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» та інших; автор статей та член редколегій низки започаткованих у 1990-х роках. нових енциклопедичних видань.

Свою громадянську позицію Ви, як високоавторитетний учений і громадянин, без роздумів засвідчили з початком повномасштабної російської агресії. На знак протесту проти воєнної агресії з боку РФ, руйнування інфраструктури, знищення культурної спадщини та цивільного населення України О.С. Онищенко 28 березня 2022 року подав заяву про складання з себе повноважень голови Ради директорів наукових бібліотек і інформаційних центрів академій наук – членів Міжнародної асоціації академій наук (МААН) та вихід зі складу російської Петровської академії наук і мистецтв.

Ваша наукова і громадська діяльність здобула високу оцінку держави й наукового співтовариства, Ви маєте стільки звань і регалій, що вистачило б на багатьох.  Вченого Олексія Онищенка нагороджено орденами «Знак Пошани», «За заслуги» ІІІ  і II ступенів, князя Ярослава Мудрого V, IV, ІІІ ступенів; ювілейною медаллю «25 років незалежності України», Золотою медаллю імені В. І. Вернадського НАН України. Ви є лауреатом загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Вчений року» та багатьох інших.

Ця розповідь про Вас, дорогий Олексію Семеновичу, як про інтелектуала й гідну Людину  з великої літери, все одно завжди буде неповною. Бо Ваша творча й дослідницька душа не знає спочинку.  Й сьогодні бажаємо Вам активно працювати на всіх напрямах діяльності Академії й Бібліотеки, бо це Ваш світ.

Многая літа Вам, дорогий наш корифею й батьку Олексію Семеновичу! Міцного здоров’я,  аби здолати ще й ті вершини науки, які ваблять незвіданим, наполегливості, сили духу й віри у переможне майбутнє! А в нашій підтримці й любові Ви можете бути впевненим завжди!

Колектив Національної бібліотеки України

імені В.І. Вернадського