Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З ХІ століття відомі театральні вистави скоморохів. Найдавніше зображення театральної вистави знайдено на фресці Софійського собору у Києві. На ній зображено скоморохів епохи Київської Русі. 

     У XVII-XVIII столітті широкого розмаху набули вертепи – мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.

     Перші театральні трупи виникли у ХVIII ст. у Придніпров’ї. Пізніше в містах Києві (1806), Одесі (1809) та Полтаві (1810) з’явилися перші театральні споруди.

     1864 у м. Львові почала свою діяльність перша в Галичині українська професійна трупа — Театр товариства «Руська бесіда».

     У другій половині 19 ст. в Україні стали популярними аматорські театри. Саме в аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький і Марко Кропивницький.

     Нові часи в історії національного театру розпочалися 1918 року, коли після проголошення незалежності України універсалами Павла Скоропадського у Києві було створено Державний драматичний театр, згодом засновано «Молодий театр» (з 1922 року — модерний український театр «Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри.

    Виставка підготовлена Відділом соціокультурної діяльності.