1892 народилася Мілена Рудницька, громадська та політична діяч, посол до польського Сейму в 1928-1935 роках. У 1933-му стала заступницею голови Громадського комітету рятунку України, створеного після пастирського послання Андрея Шептицького "Україна в передсмертних судорогах". Значною мірою саме завдяки її зусиллям голова Ліги Націй Й. Л. Мовінкель виніс питання Голодомору на розгляд міжнародного товариства. Отримала освіту у Львівському та Віденському університетах за фахом педагога філософії та математики. Працювала над матеріалами дисертації "Математичні основи естетики Ренесансу". Співзасновник Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) та член ЦК УНДО (1927–1935). Упродовж двох каденцій (1928–1930, 1930–1935) – посол від УНДО до польського сейму, працювала в освітній та бюджетній комісіях. Провідна діячка українського жіночого руху в Західній Україні. Голова центральної управи Союзу українок (1928–1939); українського жіночого конгресу (м. Івано-Франківськ, 1934); Всесвітнього союзу українок (1937–1939); політичної жіночої організації "Дружина княгині Ольги" (1938–1939). Член управи Товариства жінок з вищою освітою у Львові (1924–1928). Редактор двотижневика "Жінка" (1935–1939). Репрезентант українського жіночого руху на конгресах: Міжнародної жіночої ліги миру і свободи (Відень, 1921; Дублін, 1926; Прага, 1929); Міжнародного жіночого союзу (Берлін, 1929; Марсель, 1933). Співробітник газети "Свобода" (Нью-Йорк, 1950–1958), української редакції радіо "Свобода" (Мюнхен, 1956–1960). Автор понад 60-ти публікацій та полемічних статей на виховні, феміністичні, культурно-освітні та політичні теми. Друковані праці: "Українська дійсність і завдання жінки", "Західня Україна під большевиками", "Дон Боско: Людина, педагог, святий", "Невидимі стигмати".