1902 народився Петро П. Холодний, художник-монументаліст та графік, один з найвизначніших українських митців 20 століття. П. Холодний (молодший) мистецьку освіту здобув в Українській Студії Пластичного Мистецтва у Празі та в Академії образотворчих мистецтв у Варшаві; після студійних подорожей до Італії і Франції асистував у тій самій Академії (у М. Котарбінського), викладач рисунку й технік темпери. Виконував ілюстрації для альманаха "Сонцецвіт". Член українського мистецького "Спокій" та АНУМ, був учасником численних виставок у Львові, Варшаві, Берліні, Будапешті, Брюсселі та Швейцарії. З 1950 р. став почесним членом Об'єднання митців-українців в Америці (ОМУА). Був одружений з відомою поетесою Наталією Лівицькою. Тематика творчості Холодного – ікони, вітражі, мозаїки. Головні його праці монументального характеру в неовізантійському стилі: іконостас і мозаїки в церкві св. Андрія (Баунд-Брук, Нью-Джерсі), вітражі і мозаїки у церкві св. Івана Христителя (Ньюарк, Нью-Джерсі), ікони в церквах Гантеру (Нью-Йорк), Ґлен Спей (Нью-Йорк), у Трентоні (Нью-Джерсі), вітражі в церкві св. Юрія (Нью-Йорк), іконостас української католицької церкви в Лурді (Франція). П. Холодний був різностороннім митцем: працював у ділянках краєвиду і фігуральної композиції, включно до зображень жуків у збільшеній формі на основі власної ентомологічної колекції. На творчості Холодного помітні впливи модерних течій, насамперед кубізму та конструктивізму, що наближає його до школи М. Бойчука. Також П. Холодний був майстром книжкової графіки, довголітнім ілюстратором журналу для дітей "Веселка".