1918 народився Василь Сухомлинський, український письменник, публіцист, етнопедагог; розробник системи виховання дитини на засадах пріоритету особистості в навчально-виховному процесі. 1936 перейшов на заочне відділення Полтавського педагогічного інституту, вже працюючи викладачем української мови і літератури Василівської та Зибківської семирічок (1935–1938). Із 1938 – учитель української літератури в Онуфріївській середній школі, згодом – завідуючий навчальною частиною. Брав участь у Другій світовій війні, був тяжко поранений. 1944–1948 очолював Онуфріївський районний відділ народної освіти і одночасно викладав у школі. Від 1945 виступав із педагогічними статтями в районній і обласній пресі. Із 1948 і до кінця життя працював директором Павлиської середньої школи. Із 1949 друкувався в республіканських і всесоюзних виданнях. 1955 захистив у Київському університеті кандидатську дисертацію. 1956 опублікував у Москві першу монографію. Одна за одною вийшли його книги з теорії і методики виховання дітей, у яких він проголошував пріоритет особистості в навчально-виховному процесі – проблему, якої не торкалася офіційна педагогіка, вирішуючи її в дусі загальнолюдських цінностей. В. Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1200 художніх творів (науково-художніх оповідань, есе, казок). Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн примірників. Книга "Серце віддаю дітям" перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання. 1993 відбулася 1-ша Міжнародна конференція "Європейська педагогіка і Василь Сухомлинський як сучасний педагог-гуманіст", в якій взяли участь вчені з 14 країн світу.