Народився Іван Манжура, поет, фольклорист, етнограф, журналіст, лексикограф, перекладач

Дата події: 
1-11-1851

1851 народився Іван Манжура, поет, фольклорист, етнограф, журналіст, лексикограф, перекладач. Псевдонім – Іван Калічка. Племінник О. Потебні. Навчався за державний кошт у Харківській гімназії, звідки його виключили за "непокору". У 1870 році він стає вільним слухачем Харківського ветеринарного інституту, але 1872 року його, як "неблагонадійного", звідти виключають без права вступу до будь-якого вищого навчального закладу. На початку 1870-х років почав збирати фольклорні матеріали на Катеринославщині. Налагодив зв'язки з Південно-Західним відділом Російського географічного товариства в Києві, надсилав туди свої численні записи пісень та казок. Багато зібраних ним фольклорних матеріалів було згодом опубліковано у виданнях цього відділу та на сторінках деяких тогочасних періодичних видань, зокрема в збірнику українських пісень В. Антоновича і М. Драгоманова (1875). 1875 поїхав добровольцем до Сербії на війну з турками. Після поранення повернувся на батьківщину. 1884 оселився в м. Дніпро. Співробітничав у газеті "Екатеринославский листок", в журналі "Степь".Про авторитет І. Манжури як діяча вітчизняного народознавства свідчить те, що у 1887 його було обрано дійсним членом Харківського історико-філологічного товариства (яке у 1890 видало фольклорний збірник "Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. И. И. Манжурою"), а 1891 – дійсним членом Товариства аматорів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті. У 1885–1886 І. Манжура написав казку-поему "Трьомсин-богатир" про безстрашність запорозьких козаків. 1889 року вийшла збірка віршів "Степові думи і пісні", видана О. Потебнею. Другу збірку "Над Дніпром", книгу казок і легенд у віршах "Казки і приказки і таке інше", а також казки-поеми не пропустила царська цензура. Творчість його цікава передусім створенням у ній відносно цілісного образу героя, не розщепленого за групапи жанрів чи темами, – образу, що поставав на матеріалі усієї (хай і не значної обсягом, але різноманітної) проблематики, заторкнутої поетом.