1872 народився Василь Данилевич, історик, археолог, нумізмат, педагог. Член Українського наукового товариства в Києві, Берлінського товариства передісторичних дослідів, Харківського історико-філологічного товариства, Історичного товариства Нестора Літописця. 1895 закінчив історичне відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Викладав у гімназіях міст: Баку (1896–1897), Дерпт (1897–1900), Ревель (1900–1901), Харків (1902–1907) та в Харківському (1903–1907), Київському (1907–1915) і Варшавському (1915–1918) університетах. Викладач Вищих жіночих курсів та Вищих жіночих курсів М. Довнар-Запольського у Києві (1907–1915). 1918–1920 – професор Українського державного університету в Києві, 1920–1931 – Київського інституту народної освіти. В 1930-ті роки викладав в Інституті червоної професури при ВУЦВК (1931) та Київському університеті. 1919 – член бібліотечної колегії Наркомосу УСРР та комітету для заснування Всенародної бібліотеки України (НБУВ). 1920 – голова колегії Головного архівного управління Наркомосу УСРР. Від 1919 працював у ВУАН: 1919–1920 – член Постійної комісії для складання словника живої української мови; 1919–1930 – член Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України; 1924–1929 – дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН у Києві, очолюваної М. Грушевським. Проводив археологічні розкопки на Київщині, Харківщині, Чернігівщині та в інших місцях. Автор понад 100 наукових праць з історії та археології України, історії Білорусі, генеалогії козацької старшини, історіографії. Репресований за відмову виступити проти М. Грушевського. Архів Данилевича зберігається в Інституті рукопису НБУВ.