1855 народився Юліан Кулаковський, історик, археолог, філолог класичних мов, візантиніст, перекладач. Професор (1884). Член-кореспондент Петербурзької АН (1906). 1876 по закінченні історико-філологічного факультету Московського університету був затверджений у ступені кандидата по відділенню класичної філології й призначений на посаду тутора ліцею.  1878–1880 перебував у закордонному відрядженні, стажувався в Боннському, Берлінському та Тюбінгенському університетах, слухав там лекції і брав участь у семінарах. 1881 здав магістерські іспити в Московському університеті й був запрошений на викладацьку роботу до Київського університету. Написав монографію "К вопросу о начале Рима", за якою 1888 в Петербурзькому університеті здобув ступінь доктора римської словесності. Того ж року став ординарним професором, а від 1890 (і до 1906) займав посаду секретаря історико-філологічного факультету Київського університету. Тоді ж був обраний членом Російського археологічного товариства і почав досліджувати археологічні та епіграфічні пам'ятки античності  Пн. Причорномор'я (Боспорського царства, Ольвії, Пантікапея, Херсонеса Таврійського). Вивчав місцеві старожитності, досліджував кургани, руїни християнських храмів, печерні міста, фортифікаційні споруди. Роботи тривали до 1900, одним з їхніх підсумків стало, зокрема, зібрання доказів, які підтверджували тезу, що християнство існувало на Боспорі Кімерійському з 4 ст. Досліджував візантійські пам'ятки воєнної літератури, займався перекладами джерел з історії Візантії. Від 1906 – ординарний професор кафедри класичної філології Київського універсиитету. Того ж року був обраний членом-кореспондентом Петербурзької АН, а також оприлюднив книгу "Прошлое Тавриды" (це перший узагальнюючий історичний нарис про стародавні міста і пам'ятки Пн. узбережжя Чорного моря від часу заселення його греками до пізнього середньовіччя). Учасник 6–15 Всеросійських ар­­хеологічних з’їздів, Міжнародних конгресів дослідників історії у Римі (1903) та Берліні (1908). Став одним з ініціаторів створення Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва (1910), займав посаду головного редактора "Чтений в Историческом обществе Нестора-летописца" (1911–1914). Поряд з археологічними розвідками на сторінках "Чтений…", "Университетских известий…", "Киевлянина" друкував матеріали з проблем античної історії, історії стародавньої літератури, біографічні нариси про життя і діяльність російських учених, істориків, письменників, статті про проблеми середньої і вищої шкіл.