Чернігівщина – історико – географічний регіон в північно-східній частині України. Займає північну частину Придніпроовської  низовини, так званого, лівобережного Полісся.

 В даний час Чернігівщина асоціюється з сучасною Чернігівською областю. Область межує на заході з Київською, на сході – з Сумською, на півдні – з Полтавською областями України, на півночі – з Гомельською областю Білорусі (227 км держкордону) та Брянською областю Росії (199 км держкордону).

Територія області була заселена ще з часів палеоліту, а в 9-11ст. тут жили східнослов»янські племена сіверян, яких підкорили київські князі.

На початку X1ст. утворилося Чернігівське князівство (з центром в Чернігові), яке в первісному складі проіснувало недовго.  Вже в 1098 з нього виділилося Новгород-Сіверське, а в 1127 – Муромо-Рязанське князівства. Проте і після цього Чернігівське князівство залишалося одним з найбільших і наймогутніших на Русі.

Економічний і культурний розвиток Чернігівської землі був на понад 100 років затриманий через татаро-монгольську навалу. В 1239 війська хана Батия спустошили південну і північно-східну частину князівства, були зруйновані Чернігів, Новгород-Сіверський та інші населені пункти. Не встигши оговтатися від навали кочівників, в 50-х роках X1V ст. Чернігово-Сіверські землі були захоплені Великим Князівством Литовським, яке на той час було могутньою феодальною державою.

1500р. чернігово-сіверські князі перейшли на бік Москви, а вже в 1503 році після перемоги російських військ в литовсько-московській війні (1500-1503рр) , у відповідності з укладеним між сторонами перемир»ям, Чернігово-Сіверські землі увійшли до складу Московського царства, де й перебували 115 років.

1609 року розпочинається польсько-московська війна, яка в 1618 році завершилася Деулінським перемир»ям, внаслідок якого Польща отримала Чернігово-Сіверські землі, з яких було створене Сіверське князівство. Вже в 1635 році воно було перейменовано в Чернігівське воєводство, що складалося з двох повітів – Чернігівського і Новгород-Сіверського.

В 1648 році розпочинається національно-визвольна боротьба українського народу під проводом Б.Хмельницького проти польських загарбників, що завершилася в 1654 році, коли відбулася Переяславська рада, у відповідності з рішеннями якої землі Лівобережної України були приєднані до Росії. За адміністративно-територіальним поділом, введеним Б.Хмельницьким, були утворені Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, і Стародубський полки. Період відносної автономії український земель  (Гетьманщина) , тривав до 1764 року, коли російською владою сотенно-полковий устрій було скасовано, а козацькі полки – ліквідовані.

Згідно з царським наказом в 1781 році були створені Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва, які вже в 1797 році були об»єднані в Малоросійську губернію. В 1802 році Малоросійська губернія, що мала значну площу, була поділена на дві губернії – Чернігівську і Полтавську.

 В 1923 році Чернігівська губернія була поділена на 4округи  - Чернігівський, Ніжинський, Конотопський та Глухівський. В 1930 р. Чернігівська губернія, як адміністративно-територіальна одиниця, перестала існувати.

15 жовтня 1932 була створена Чернігівська область в складі УРСР. Сучасна Чернігівська область, є однією з найбільших (після Одеської) областей незалежної України, її площа становить 31,9 тис. км2, тобто на Чернігівську область припадає 5,3% території нашої держави.

Фонди Сектору містять значну кількість картографічних видань, на яких повністю або частково відображена Чернігівщина на різних етапах свого історичного розвитку.

Всього для виставки відібрано 90 картографічних видань

КАРТОГРАФІЧНІ ВИДАННЯ