Обсуждаются индекс цитируемости и индекс Хирша, которые являются главными наукометрическими показателями, используемыми в настоящее время для оценки эффективности деятельности научных работников и преподавателей вузов. Указаны их основные недостатки. Рассмотрен ряд наглядных примеров. Показано, что нормированный индекс цитируемости (учитывающий наличие соавторов) имеет ряд ощутимых преимуществ по сравнению с другими наукометрическими показателями. Предложены новые индексы — индексы максимальной цитируемости, которые легко вычисляется, допускают простую и ясную интерпретацию и обладают рядом ощутимых преимуществ по сравнению с индексом Хирша.
 

У статті розглянуто основні фактори, що впливають на значення кількісних показників науко метричних систем. Зокрема, на цитування роботи впливають тематична спрямованість наукового дослідження, особливості оформлення резюме, мова статті, правильність написання ПІБ автора та назви установи, вибір журналу для розміщення публікації та самостійний контроль цитування власних робіт. На рейтинг наукових видань впливає їх наявність у наукометричних і спеціалізованих базах даних, якість англомовного резюме, мова повного тексту статей, публікація робіт популярних авторів, відкритий доступ та обсяг передплати. Щодо ранжування наукових установ, то задля його об’єктивізації необхідно жорстко контролювати оперативне розміщення в електронному варіанті метаданих кожного номера фахових видань, сприяти оформленню списків літератури за міжнародними стандартами, зобов’язати редакції розміщувати електронні адреси авторів для листування, розробити систему заохочення досвідчених учених до розміщення статей в бібліометричних системах і створити національний комітет з питань інтеграції вітчизняних видань у наукометричні бази.